Оспорювання батьківства

За нормами сімейного кодексу дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини .

Проте, не рідко трапляються випадки, коли особа, яка записана батьком дитини з’ясовує, що насправді біологічним батьком є інший чоловік. В такому випадку ця особа має право на судовий захист, і може подати позов до суду про оспорювання батьківства відповідно до норм чинного законодавства.

Оспорювання батьківства – це невизнання особою себе як батька дитини. Особа, яка записана батьком дитини згідно з положеннями Сімейного кодексу України, має право оспорити своє батьківство, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
Відповідно до статті 136 Сімейного кодексу України оспорити своє батьківство в судовому порядку має право особа, яка записана батьком дитини відповідно до ст.ст. 122, 124 і 126 Сімейного кодексу України.

Чоловік може оспорити своє батьківство якщо дитина народжена у шлюбі; якщо на момент народження дитини батьки в шлюбі не перебували, але при реєстрації народження батько визнав своє батьківство; якщо дитина народилася до спливу десяти місяців з моменту розірвання шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після реєстрації повторного шлюбу його матері з іншою особою.

Наголошую, що особа позбавлена можливості подати такий позов у період вагітності, в силу неможливості встановити відсутність біологічного зв’язку плоду та батька та у зв’язку з необхідністю забезпечити жінці нормальні умови для виношування і народження дитини.

Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

Після досягнення дитиною повноліття такий позов не може бути взятий судом до уваги, а якщо на момент слухання справи дитині виповнилось 18 років, то суд залишає в такому разі позовні вимоги без задоволення.

Звертаю увагу, що оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини, оскільки це є правоприпиняючий юридичний факт, із настанням якого батьківське правовідношення припинилось, а спростовувати його існування уже немає необхідності.

Не має права оспорювати своє батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є батьком цієї дитини, а також особа, яка дала згоду на використання допоміжних репродуктивних технологій.

Судом при розгляді такої категорії справ, зокрема враховуються такі докази: показання свідків, письмові чи речові доказами, результати судово-медичної, генетичної, біологічної експертиз.

Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.


Відповідно до ст. 109 Цивільного процесуального кодексу України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з’ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

З аналізу судової практики, якщо відповідач (наприклад, мати дитини) ухиляється надати дитину для здачі біологічних матеріалів для проведення експертизи, суд може, в сукупності з іншими доказами, встановити відсутність кровного споріднення такої особи без відповідного висновку експертизи.

У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.