Поділ майна подружжя

Відповідно до законодавства України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із нормами сімейного кодексу дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною першою статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, набуття майна за час шлюбу є підставою для виникнення у подружжя права спільної сумісної власності на це майно. У разі коли презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу, не спростовано, за відсутності належних доказів того, що майно набуте за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними.

Розподіл майна подружжя може бути здійснено наступними способами:

• за домовленістю шляхом укладення договору про поділ майна подружжя, посвідченого нотаріусом або фіксуванням поділу майна під час укладення шлюбного договору
• за рішенням суду.

Абз. 2 ч. 2 ст. 69 Сімейного кодексу України передбачено, що що договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має посвідчуватися нотаріально. Тобто, якщо договір стосується поділу нерухомого майна, він обов’язково має бути нотаріально посвідчений.

Під час укладення договору необхідно встановити обсяг спільного нажитого майна, джерела його придбання та вартість. У договорі зазначається перелік майна, яке переходить в особисту приватну власність до кожного з подружжя, яким чином буде здійснюватися та оформлятися (у разі потреби) передача майна, терміни його передачі тощо.

Крім того, звертаю увагу, що договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

Аналіз судової практики показує, що сторони найчастіше посилаються на такі підстави для визнання договору про поділ майна подружжя недійсним як порушення в договорі принципу рівності часток та/або помилки щодо обставин, які мають істотне значення.

Отже, договір про поділ майна подружжя, що є спільною сумісною власністю подружжя, визначає виключно порядок поділу спільного майна. Цей договір є досить зручним способом для вирішення питання щодо поділу майна між колишнім подружжям з можливістю відступити від принципів рівності та самостійно встановити обсяг і перелік майна для кожного з них. Укладаючи договір про поділ майна подружжя, не варто намагатися зекономити на обов’язкових платежах чи залишати якесь майно «за дужками».

Пам’ятайте, що для уникнення в майбутньому судових спорів з приводу розірвання або визнання недійсним договору, необхідно максимально узгодити всі важливі питання щодо поділу, переходу часток та/або майна, виконання сторонами своїх зобов’язань тощо.

Таким майном є особиста приватна власність. Особиста приватна власність кожного із подружжя - це те майно, яке належить лише одному з подружжя і на яке не поширюється сімейно-правовий принцип спільності майна подружжя.

Відповідно до ст. 57 Сімейного кодексу України приватною власністю дружини або чоловіка є:

• майно, набуте нею, ним до шлюбу;
• майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
• майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
• житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";
• земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Крім того, особистою приватною власністю дружини та чоловіка є:

• речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;
• премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги;
• кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди;
• страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.

Зазначаю, що суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Якщо ж у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Тобто, при розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов'язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім'ї, які відповідно до закону мають право користування ним.