Розірвання шлюбу якщо один із подружжя перебуває за кордоном

Законодавство України встановлює, що позов про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або протягом одного року після народження дитини заборонений, оскільки цей період є важливим для забезпечення інтересів матері та дитини. Однак є певні виключення, що дозволяють розірвати шлюб у цей час.

До таких виключень належать:

• Вчинення злочину одним із подружжя щодо іншого або дитини. Якщо один із подружжя скоїв кримінальне правопорушення, наприклад, насильство чи інший злочин, що завдав шкоди фізичному або моральному стану другого з подружжя чи дитини, суд може розглянути справу про розірвання шлюбу.
• Визнання батьківства іншою особою. У випадках, коли батьківство зачатої або народженої дитини офіційно визнає інша особа, подружжя має право ініціювати розірвання шлюбу навіть під час вагітності чи в перший рік життя дитини.
• Виключення відомостей про чоловіка як батька дитини. Якщо судом ухвалено рішення про виключення відомостей про чоловіка з актового запису про народження дитини, це також є підставою для подання позову про розірвання шлюбу.

Позовна заява про розірвання шлюбу подається за місцем проживання одного з подружжя. Якщо один із подружжя проживає з малолітніми дітьми, позов можна подати за місцем проживання цієї особи. Це дозволяє захистити інтереси того з подружжя, хто опікується дітьми, і зменшити його витрати на участь у судових засіданнях.

Для розірвання шлюбу в зазначений період важливо надати суду відповідні докази. Це можуть бути:

• вирок суду, що підтверджує вчинення злочину одним із подружжя;
• свідоцтво про визнання батьківства іншою особою;
• рішення суду про виключення відомостей про чоловіка з актового запису про народження дитини.

Докази повинні бути належними та допустимими, відповідати вимогам законодавства й підтверджувати заявлені факти.

Відповідно до законодавства, шлюб вважається офіційно розірваним з моменту набрання законної сили рішенням суду. Це означає, що всі права та обов’язки подружжя припиняються саме з цієї дати. Важливо зазначити, що до цього моменту подружжя зобов’язане виконувати свої сімейні обов’язки, зокрема забезпечувати дітей та спільно вирішувати питання їхнього виховання.

Суд, розглядаючи справу про розірвання шлюбу, може ухвалити рішення про надання строку для примирення. Це можливо, якщо існує шанс на відновлення сімейних відносин і це не суперечить моральним засадам суспільства. Проте таке рішення суду є виключно правом, а не обов’язком, і ухвалюється лише за клопотанням однієї зі сторін. Строк для примирення дозволяє подружжю обдумати ситуацію, вирішити конфліктні питання й, можливо, зберегти сім’ю.

Розірвання шлюбу здійснюється незалежно від того, чи є між подружжям спори щодо майна. Майнові питання вирішуються в окремому судовому провадженні й не впливають на процес розлучення. Це означає, що суд розглядає лише питання про припинення сімейних відносин, а поділ майна, визначення місця проживання дітей або аліментів вирішується окремо.