Розірвання шлюбу у період вагітності

У разі, якщо один із подружжя перебуває за кордоном, процедура розірвання шлюбу ускладнюється, особливо за відсутності обопільної згоди або наявності спільних неповнолітніх дітей. У таких випадках розірвання шлюбу можливе виключно через суд. Судовий порядок передбачає подання позову однією зі сторін із зазначенням причин, що унеможливлюють продовження спільного життя.

Подружжя, яке має неповнолітніх дітей або не досягло згоди щодо розлучення, має право звернутися до суду із відповідним позовом. Позовна заява подається за місцем реєстрації проживання одного із подружжя. Якщо позивач проживає з малолітніми дітьми, позов можна подати за місцем проживання цієї особи. Правильно складений позов є ключем до швидкого розгляду справи та ухвалення судового рішення.

Існують певні законодавчі обмеження, які забороняють подання позову про розірвання шлюбу в період вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини. Це правило покликане захистити інтереси дитини та матері в період найбільшої вразливості. Винятки можливі лише у випадках, коли один із подружжя вчинив кримінальне правопорушення проти іншого з подружжя або дитини, або якщо батьківство визнається іншою особою.

Подання позову під час вагітності або в перший рік життя дитини можливе, якщо існують обставини, пов’язані з визнанням батьківства іншою особою. Це дає змогу захистити права та інтереси одного з подружжя та майбутньої дитини. Суд уважно розглядає такі справи, щоб прийняти рішення, яке відповідатиме інтересам дитини та захищатиме моральні засади.

Суд має право надати сторонам час для примирення, якщо це доцільно й не суперечить загальноприйнятим моральним принципам. Такий строк може бути використаний для обговорення спірних питань або прийняття остаточного рішення щодо збереження шлюбу. Варто зазначити, що надання строку для примирення є правом, а не обов’язком суду, і залежить від обставин конкретної справи. Водночас майнові спори між подружжям не впливають на рішення про розірвання шлюбу.