Супровід укладення шлюбного договору

Шлюбний договір є одним із давніх правових інститутів, проте укласти шлюбний договір сприймається іншою стороною досить критично. На сьогодні, спостерігається тенденція до укладення шлюбних договорів та збільшення спорів, що пов’язані із застосування умов шлюбного договору як під час шлюбу так і після його розірвання.

Відповідно до ст. 93 Сімейного кодексу України шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки. Тобто, шлюбний договір є не що іншим як забезпечення своїх матеріальних інтересів в майбутньому. Відповідно до ч.1 ст. 92 Сімейного кодексу України шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу або подружжям. Відповідно до ст. 94 Сімейного кодексу України шлюбний договір укладається у письмовій формі та обов’язково підлягає нотаріальному посвідченню.


При укладанні договору може бути встановлено загальний строк його дії або ж строки тривалості окремих прав та обов’язків та чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу. Частина 1 ст. 97 Сімейного кодексу України передбачає, що у договорі може бути визначено майно, яке чоловік або дружина передає для використання на спільні потреби сім’ї, а також правовий режим майна, яке було подароване у зв’язку з реєстрацією шлюбу.

Крім цього, подружжя може домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу ст. 60 Сімейного кодексу України, яка регулює правовий режим майна набутого подружжям за час яке належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності та вважати майно спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них.

Зазначаю, що ч. 4 ст. 93 Сімейного кодексу України передбаченого, що шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені цим Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.

Шлюбний договір може бути змінено подружжям. Угода про зміну умов шлюбного договору підлягає нотаріальному посвідченню. Якщо подружжям не досягнуто згоди щодо внесення змін або доповнень то даний спір підлягає вирішенню в суді, оскільки законом не передбачено односторонньої зміни умов уже укладеного договору. Відповідно до ч. 3 ст. 100 Сімейного кодексу України на вимогу одного з подружжя шлюбний договір за рішенням суду може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення.

Тобто, шлюбним договором можна врегулювати майнові відносини, включаючи визначення правового режиму набутого майна зокрема, нерухомості, автомобілів, банківських вкладів, акцій, доходи від інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доходів цільового призначення, дарунків, коштовностей та інше.

При укладенні шлюбного договору подружжя можуть домовитися про можливий порядок поділу майна у тому числі і в разі розірвання шлюбу.
Згідно ч.1 ст. 99 Сімейного кодексу України сторони шлюбного договору можуть також домовитися про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах визначених договором та погодити умови, розмір та строки виплати аліментів на утримання спільних дітей у випадку розлучення.

Тобто, включивши такий пункт у шлюбний договір після розірвання шлюбу особі з якою залишається проживати дитина не потрібно звертатися до суду та стягувати з іншої сторони аліменти на утримання дитини.
При цьому, відповідно до чинного законодавства умови шлюбного договору не можуть зменшувати обсягу прав дитини, які передбачені законом та ставити одного з подружжя у надзвичайно негідне матеріальне становище.

Враховуючи викладене, укладення шлюбного договору особами, які подали заяву на реєстрацію шлюбу або подружжям стане гарантією стабільності та мінімізує ризики на майбутнє.