Встановлення факту батьківства

Окрім визнання батьківства, про я описувала у розділі послуги «Визнання батьківства» є ще процедура встановлення факту батьківства.

В чому полягає ж відмінність між «Визнанням батьківства» та «Встановленням факту батьківства»?

На відміну від визнання чи оспорювання батьківства, справи про встановлення факту батьківства суд розглядає лише у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, а запис у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України, тобто за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записано за її вказівкою.

Встановлення факту батьківства в судовому порядку відрізняється від визнання батьківства за рішенням суду за на­ступними критеріями: відсутність спору щодо батьківства дитини; смерть батька дитини, факт батьківства якого підлягає встановленню або оголошення його померлим; порядком судового розгляду справи.

Факт батьківства встановлюється, зокрема, з метою отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника, прийняття спадщини, а також для внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини. Варто звернути увагу, що встановлення судовим рішенням факту батьківства померлого чоловіка є підставою для внесення відповідних змін до актового запису в Книзі реєстрації народжень. Так, згідно з пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" відповідне судове рішення не замінює собою документів, що

Перелік осіб, що можуть звернутися до суду із заявою:

• матір дитини;
• опікун, піклувальник дитини;
• особа, яка утримує та виховує дитину;
• сама дитина, яка досягла повноліття;
• особа, яка вважає себе батьком дитини.

Варто зазначити, що основним критерієм який дає право на звернення до суду є те, що запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень має бути зроблений зі слів матері дитини. В протилежному випадку суд відмовить у задоволенні такої заяви (правова позиція Верховного суду України у постанові від 07.07.2021 року у справі № 336/1357/16-ц).

Звертаю увагу, що даної категорії справ чинним законодавством не встановлений строк позовної давності, що говорить про необмежений її строк звернення до суду.

Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи. При засвідченні походження дитини від певної особи, надаються докази, що зібрані відповідно до статті 128 Сімейного кодексу України.

Згідно з листом Верховного Суду України від 01.01.2012 ., до заяви про встановлення факту батьківства, у якості доказів можна надавати такі документи:

• докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб);
• довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану;
• пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником.

Зазначений вище перелік не є вичерпним та може розширюватись в залежності від конкретних обставин справи. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19) зроблено висновок що застосування статті 130 СК України та вказано, що «закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України».