Відповідно до ст. 30 ЦК України, цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Особа є дієздатною до моменту встановлення її недієздатності виключно в судовому порядку.
Наявність у особи хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними є єдиною підставою визнання особи недієздатною.
Заява про визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання такої особи або ж якщо особа перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі за місцезнаходженням закладу.
Хто може звернутися до суду щодо визнання особи недієздатною:- членами її сім’ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання;
- органом опіки та піклування;
- психіатричним закладом.
У заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.